top of page

Критика Куліша й націоналістична аристократія: з листа Григорія Ґалаґана до дружини, 1858 р.

«Немає майже тієї людини, з якою він би (П. Куліш – прим.) не посварився від самолюбства і впевненості, що він чоловік геніальний. З іншого боку, напрям його зробивсь просто обурливий. Хто з нас буде захищати панів нехороших і взагалі панство в поміщицькому смислі. Але писати так, як вони пишуть, се значить працювати не для національності, а, узявши національність як зброю демократичних, ба більше, революційних змін. Як Максимович розбив Куліша за записку Теплова, так можна було розбить його за граматку і, особливо, за видання Марка Вовчка, нагадавши і доказавши йому, що він сам пан, що зобов'язаний всім панам, не тілько в відношенні своєї особистості, а й в відношенні відродження нашої національності. В кому так сильно відродилася наша національність? Не в простому народі, котрий взагалі про це не дбає і продовжує з кожним днем більше й більше москалитися; вона відродилася в обраній частині панів. За що ж страчувати цілий стан без розбору? Цю подвійну невдячність не можна інакше розтлумачити, як поривами революційними, шаленими. Мені неловко виходити на сцену в захист панів, тому прийдеться про себе говорити, але волів би, аби хто-небудь вразив ще раз збившогося зі шляху Куліша і, убивши його самолюбство, поміг би йому переродитися, якщо це можливо. Біла нам, бідним! Доля наша переслідує нас в усій нашій історії. Всюди роз'єднання і розрив межи нами, малоросіянами! Це губило нашу державу, що відроджувалася, наш добробут і, зрештою, нашу національність. Не розуміють наші, ні зверху, ні знизу, що нам треба.
С. Петербург. 1-ше березня 1858 р.».


З листа члена Державної ради Російської імперії, громадського діяча, мецената і поміщика Григорія Павловича Ґалаґана (1819 – 1888) до своєї дружини.


 

Портретна галерея Ґалаґанів, пращурів Григорія:



Гнат Іванович (? – 1748)

Полковник чигиринський (1709—1714), полковник прилуцький (1714—1739).



Григорій Гнатович (1716 – 1777)

Полковник Прилуцького адміністративного полку (1739–1763). Член Генеральної військової канцелярії. Автор спогадів.



Іван Григорович (1739 – 1789)

Полковник прилуцький (1763 — 1767).



Григорій Іванович (1768 – 1803)

Великий поміщик, меценат, прем'єр-майор Російської імператорської армії.



Павло Григорович (1793 – 1834)

Великий поміщик, почесний доглядач Козелецького повітового училища Чернігівської губернії, колезький асесор.



Григорій Павлович (1819 – 1888)

Член Державної ради Російської імперії, діяч українського національного руху, меценат і поміщик.


 

Джерело цитати ↓

Я маю намір з моїх листів до тебе зробити свій журнал…": листи Григорія Ґалаґана до дружини / Упоряд.: М. Будзар, Є. Ковальов; За ред. І. Колесник. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського; Київ, 2017. с. 54.


 

(с) В. Великородний, 2024.


Comments


bottom of page