Український політичний і громадський діяч, а також письменник Володимир Винниченко (1880-1951) так згадував про варварство більшовиків у Києві та Україні загалом:
![](https://static.wixstatic.com/media/649b83_ffe8a63d18ec428a849a8c0fd73763bf~mv2.jpg/v1/fill/w_147,h_128,al_c,q_80,usm_0.66_1.00_0.01,blur_2,enc_auto/649b83_ffe8a63d18ec428a849a8c0fd73763bf~mv2.jpg)
"Коли большевики під командою Муравйова вступили в Київ, голова Київської думи, правий есер і ненависник большевизму, вітав вступ большевиків у Київ як момент "возсоединенія единаго русскаго пролетаріата". <...> Що ж до національно-української культури, то тут було ще меньче церемоній: її всю було підведено під категорію контрреволюції й нищилось без усякого милосердя. Пресу заборонено, українські друкарні конфісковано, книгарні зачинено, школи припинено, а за українську мову на улиці хапало й давано як не до розстрілу, то під небезпечне підозріння в контрреволюції. <...> Це дозволяло найтемніщим большевицьким елементам зривати з стін портрети Шевченка й топтати їх ногами, ловити по селах українських шкільних учителів і знущатися з них, і розстрілювать їх тільки за те, що вони були свідомими українцями".
Джерело: В. Винниченко, "Відродження нації", 1920, – Ч. 2. – с. 271-272.