Одна зі сторінок «Лексикону славенороського», створеного українським культурним діячем, уродженцем Галичини Памвою Бериндою (1560 – 1632) між 1603 і 1607 рр. Так напочатку XVII століття виглядала «руська мова» у порівнянні з церковнослов'янською.
Благое – доброє (суч. укр. добре)
Благо – добро (добро)
Антоніми: негаразд, недобре (негаразд, недобре)
Благоволение – уподобає (в/уподобає)
Благоволенне – приязне (приязне)
Благоволительный – добротний (добротний)
Благоволю – Зеволяю, кохаюся альбо зичу (бажаю, кохаюся або зичу)
Благовременно – в добрий час (в добрий час)
Благовосприемлю – вдячне приймую (вдячно приймаю)
Благоверие – добрая віра (хороша/добра віра)
Благовестие – добрая повість, приязнь (добра звістка, приязнь)
Благовенство – учтивость (учтивість)
Благодарение – дякованє (подяка)
Благодарен – вдячен (вдячний)
Благодарствен – подячливий альбо вдячний (вдячний)
Благодарственне – найвдячний (найвдячніший)
Благодару – дякую (дякую)
Благодатель – добродій (добродій)
Благодателен (ласкавий)
Джерело: Памво Беринда. Лексикон славенороський. 1653, с. 14.