Олексій Мартос (1790 – 1842) – український історик, письменник, дійсний статський радник, автор втрачених праць «Історія України» та «Історія запорізьких козаків» (1822), син Івана Мартоса – знаменитого скульптора, автора пам'ятників Арману де Рішельє в Одесі та Кузьмі Мініну і Дмитру Пожарському у Москві.
Відвідуючи у 1811 році могилу Івана Мазепи в Галаці, залишив у своїх мемуарах такі роздуми:
"Мазепа вмер далеко від свого рідного краю, за незалежність якого боровся. Він воював за свободу і за це вартий пошани прийдешніх поколінь. Коли він згинув, сини України втратили ті святі права, яких Мазепа боронив так довго з завзяттям і любов'ю справжнього патріота. Він щез, а разом із ним щезло ім'я України і славетних козаків. Він визначався великими прикметами і підтримував розвиток наук. Він відновив Київську Академію і збагатив її бібліотеку рідкими дорогоцінними рукописами. І ту людину, яка вернула Академії її славу, яка побудувала або відновила стільки святинь, проклинають щороку у першу неділю Великого посту разом із Разіном та іншими злодіями і бандитами. Та яка різниця! Разін – бандит і боговідступник, Мазепа – освічена і гуманна людина, зручний полководець і провідник вільного, отже, щасливого народу! У Києві я був приявний на цій негідній відправі, в якій, на ганьбу нашої церкви, беруть участь митрополит, єпископ і все духовенство.".
Джерело: Ілько Борщак, "Мазепа, Орлик, Войнаровський. Історичні есе", Львів, – вид. «Червона калина», – 1991, – с. 105.