«Рідна мова», 1843р.

Вірш українського письменника, етнографа та професора Харківського і Київського університетів Амвросія Метлинського (1814 – 1870).

Рідна мова, рідна мова!

Мов замер без тебе я!

Тільки вчую: рідне слово

Обізвалось, мов сім’я;

Обізвався батько рідний.

Що умер за козаків;

Мов народ, учулось, бідний

Застогнав із-під ляхів!

І здається: кінь ретивий

Топче наших ворогів;

І бачся: Дніпро спесивий

Спину гне з-задля човнів…

Понеслися наші хлопці,

Зашуміла хвиля гень…

І при місяці, й при сонці,

Їдуть ніччю, їдуть вдень!

Було щастя, були чвари, –

Все те геть собі пішло;

І як сонце із-під хмари –

Рідне слово ізійшло.

Прийняло козачі річі,

Регіт, жарти, плач, печаль;

Озоветься як із Січі:

Стане сміх і стане жаль!

---

Джерело: "Молодык на 1843 год. Украинский литературный сборник", 1843, – Харків, – с. 113-114.