Анархіст, керівник селянського повстанського руху південно-східної України «батько» Нестор Махно (1888 – 1934) у 1926 році так писав про українську мову та український народ: "Об одном лишь приходиться пожалеть мне, выпуская этот очерк в свет: это – что он выходит не на Украине и не на украинском языке. Культурно украинский народ шаг за шагом идёт к полному определению своего индивидуального своеобразия и это было бы важно. Но в том, что я не могу издать своих записок на языке своего народа, вина не моя, а тех условий, в которых я нахожусь.". Джерело: Н. Махно, "Русская революции на Украине", Париж, – 1929, – с. 6.

Лист наказного гетьмана Якова Лизогуба (1620 – 1698) і ще деяких козацьких полковників до жителів міста Лубни, з пропозицією перейти під заступництво гетьмана Дорошенка. Деякі цитати: "Сколь много и по сее время братьи нашей, хотя ихъ и на свободу уже отпущать велѣно, въ сылкахъ московскихъ и по рознымъ неволямъ пребываетъ, то все въ нашихъ очахъ и в доброй всегда памяти можетъ быти."; "Разоренія намъ желая такого подущения, чтобъ однѣ другихъ рѣзали, всѣвала и всѣваетъ Москва межъ нашъ народъ и войска запорожского."; "Пусть царь московскій, король полской, яко монархи христіянскіе, будутъ себѣ здоровы, а вамъ съ нами межъ собою для чего рознитца?"; "Паче же, когда онѣ монархами будучи, о успокоеніи государствъ своихъ межъ собою договариваютца, належитъ и намъ не разнясь, но единокупно всѣмъ о укрѣпленіи своихъ вольностей и о успокоеніи своея отчизны Украйны радѣти. Къ сему имѣемъ добраго и истиннаго приводца, господина гетмана Петра Дорошенка, которой не о чемъ иномъ токмо, чтобъ никогда раздвоена и разрознена не была Украйна."; "На что намъ чужіе (московські) войска на помочь призывать? Сами бы, какъ надобно, могли тѣхъ усмирити."; "Гдѣ тѣхъ Мурашковъ отчизна, разсудите толко? И как они имутъ желательны быти Украйнѣ паче насъ? Господинъ гетманъ всегда о томъ радѣетъ, чтобъ Украйна, отчизна всѣхъ насъ, никогда разрознена была.". Джерело: Акти ЮЗР. – Т. 9. – с. 182-184.

ТИРАСПІЛЬ (1799): Українців: 68,7% Євреїв: 16,9% Росіян: 14,3% Інші: 0,1% ОДЕСА (1850-ті): Євреїв: 33,1% Українців: 22,7% (у передмісті – 100%!) Росіян: 13,6% Інші: 30,6% ХЕРСОН: Євреїв: 41,3% Українців: 40,3% Росіян: 16,7% Інші: 1,7% МИКОЛАЇВ: Росіян: 37,2% Українців: 22,7% Німців: 18% Інші: 22,1% КРИВИЙ РІГ: Українці: 81% Інші: 19% Майже всюди, як ми бачимо, українців було більше ніж росіян, що спростовує міф про "русскую Новороссию". Про населення сел та містечок півдня України годі й казати. Великі ж міста розвивалися потом і кров'ю всіх міщан незалежно від народності: хліборобів/робітників українців і росіян, торговців/крамарів євреїв, виноробів молдаван і т. д. Джерело: Кабузан, Владимир Максимович. Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья : (конец XVIII - первая половина XIX в.) / В. М. Кабузан ; под ред. В. С. Зеленчука; АН Молдав. СССР, Отд. этнографии и искусствоведения. – Кишинев: Штиинца, 1974. – 157, [1] c. : табл.

Фольклорна книга Цертелєва Миколи Андрійовича "Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней" є найпершим збірником українських пісень і дум на території Наддніпрянщини. У передмові автор зазначав: "В решті решт, справедливо варто відмітити, що наріччя малоросійське бувше колись окремим і пануючим в південних країнах Вітчизни (Російської імперії - прим.) нашої, не менше інших спроможне до поезії". Джерело: Цертелєв Микола Андрійович, "Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней", Санкт-Петербург, - 1819, - с. 4.

"Москва, [тобто народ великоросійський], завше народові нашому малоросійському ненависна, здавна у замислах своїх злостивих постановила народ наш до згуби приводити", – одні з небагатьох слів Мазепи, що дійшли до нас з першої його прокламації до українського народу, всі примірники якої були знищені ще за Петра. Цитується за універсалом Скоропадського. Джерело: Д. Бантиш-Каменський, "Источники малороссийской истории", Ч. 2, – 1859, – с. 198.

Гетьман Іван Мазепа (1639 – 1709) у своєму універсалі до українського народу (1709) називає Гетьманщину «нашою державою», що знаходиться під «протекцією удаваного захисту» (себто фактично у васальній залежності від Росії). Джерело: "Невідомий універсал Мазепи зі шведської бібліотеки", 2009, – с. 6.

Єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович (1620 – 1693) у листі до Івана Мазепи (1689) згадує «малоросійську державу». Джерело: "Доба гетьмана Івана Мазепи в документах", Київ, – 2007, – с. 471.

Невелика, але дуже влучна розповідь невідомого мазепинського емігранта про те, чому Україна була змушена покинути московську протекцію, і як москалі порушували права та вольності Гетьманщини. Що цікавого? • «Народ руський» і «москвитини» – поняття різні. Народ руський береться за зброю «для оборони від Москви прав своєї вітчизни і вольностей своїх». • Народ руський є народом «вільним», «свобідним», «відважним», «не призвичаєний терпіти таких беззаконностей». Хмельницький «привів народ сей в давню його свободу» і зробив «Україну з військом Запорізьким народом вільним». • Пишуть про історію створення Гетьманщини, про її кордони по річку Случ. Москва, до якої козаки прийшли лише через «спільну віру православну», зобов'язувалася «боронити цілости границь України» і не сміє «землі українські прилучати до володінь своїх», а у разі війни, «сі держави» (Україна і Московщина) мають спільно воювати і «одна другій помагати». • Добре описано здирства московські і всі порушення прав України. Джерело: ЗНТШ, Львів, – 1909, – кн. VI, – Т. 92, – с. 15-18.

Олексій Мартос (1790 – 1842) – український історик, письменник, дійсний статський радник, автор втрачених праць «Історія України» та «Історія запорізьких козаків» (1822), син Івана Мартоса – знаменитого скульптора, автора пам'ятників Арману де Рішельє в Одесі та Кузьмі Мініну і Дмитру Пожарському у Москві. Відвідуючи у 1811 році могилу Івана Мазепи в Галаці, залишив у своїх мемуарах такі роздуми: "Мазепа вмер далеко від свого рідного краю, за незалежність якого боровся. Він воював за свободу і за це вартий пошани прийдешніх поколінь. Коли він згинув, сини України втратили ті святі права, яких Мазепа боронив так довго з завзяттям і любов'ю справжнього патріота. Він щез, а разом із ним щезло ім'я України і славетних козаків. Він визначався великими прикметами і підтримував розвиток наук. Він відновив Київську Академію і збагатив її бібліотеку рідкими дорогоцінними рукописами. І ту людину, яка вернула Академії її славу, яка побудувала або відновила стільки святинь, проклинають щороку у першу неділю Великого посту разом із Разіном та іншими злодіями і бандитами. Та яка різниця! Разін – бандит і боговідступник, Мазепа – освічена і гуманна людина, зручний полководець і провідник вільного, отже, щасливого народу! У Києві я був приявний на цій негідній відправі, в якій, на ганьбу нашої церкви, беруть участь митрополит, єпископ і все духовенство.". Джерело: Ілько Борщак, "Мазепа, Орлик, Войнаровський. Історичні есе", Львів, – вид. «Червона калина», – 1991, – с. 105.

"[Москалі] є нащадками тих народів, яких колись скіфи вигнали на північ, де москалі змішались з калмиками й татарами. Через те московський нарід такий темний і несвідомий. Така ж жорстокість, ті ж звичаї й характер, те ж дикунство, що у татарів. І такий нарід панує нині на Україні, над козацькою нацією, над такою відважною та численною! А діється це тому, що після нещасної полтавської битви страшенні утиски придушили козаків. Але історія показує, що козацька нація дуже хутко підноситься після гніту. І по всіх відомостях на Україні настрій уже готовий для повстання. <...> Україна буде тоді міцним бар'єром між Московією, царством султана й Польщею.". ГРИГОРІЙ ПИЛИПОВИЧ ОРЛИК (1702 – 1759) – син гетьмана Пилипа Орлика, офіцер французької армії та дипломат на службі у короля Франції Людовика XV. Джерело: Ілько Борщак, "Мазепа, Орлик, Войнаровський. Історичні есе", Львів, – вид. «Червона калина», – 1991, – с. 148.

Йоганн Готліб Георгі (1729 – 1802) – німецький медик, хімік, етнограф та мандрівник, праці якого високо цінила російська імператриця Катерина II. У 1776 році видав працю під назвою «Опис усіх народів Російської держави, їх побуту, віросповідання, звичаїв, жител, одягу та інших відмінностей», в якій 4 сторінки приділив і українцям: "Малороси, кляйнруси або українці – нащадки слов'янської колонії, яких я, подорожуючи Росією, зустрів у Дніпра на їхній батьківщині – Україні, яка межує з Польщею та Туреччиною, і за новим поділом складає Київську, Мало- і Новоросійську, а також Слобідську губернії. В Смоленській та Білгородській губерніях теж багато малоросів. Менша колонія знаходиться ліворуч від Волги, у бік Саратова, до Покровської Слободи, а друга до Самари та до Черкаська, (утворилася) через її участь у повстанні гетьмана Мазепи. Побутом і звичаями малороси дещо відрізняються від решти народів (Росії) і вважаються, так би мовити, особливим (самобутнім) народом.". Дещо про козаків: "Запорожці виникли напочатку XVI століття з малоросів. <...> Бути козаком, за їхніми словами, є великою честю.". Джерело: Johann Gottlieb Georgi, "Rußland: Beschreibung aller Nationen des rußischen Reiches", 1776, – вид. 1783, – с. 522-525.

Відозва «Брати українці», написана М. І. Костомаровим (1817 – 1885), вилучена у М. І. Гулака (1821 – 1899) під час обшуку в Олексіївському равеліні 2 квітня 1847 р. "Брати українці! От сю розказу полагаючи перед ваші очі, даєм вам уважити, чи добре воно так буде. 1. Ми приймаємо, що усі слов’яне повинні з собою поєднатися. 2. Але так, щоб кожен народ зкомпонував свою Реч Посполиту і управлявся несмісимо з другими, так, щоб кожен народ мав свій язик, свою літературу і свою справу общественну. Такії народи по нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорутани, іллір[о]-серби і болгари. 3. Щоб був один сейм або рада слов’янська, де б сходились депутати оду всіх Речей Посполитих і там розважали б і порішали такі діла, котрі б належали до цілого союза слов’янського. 4. Щоб в кожній Речі Посполитій був свій правитель, вибраний на года, і над цілим союзом був би правитель, вибраний на года. 5. Щоб в кожній Речі Посполитій була посполита рівність і свобода і станів не було ов[с]і. 6. Щоб приймано депутатами і урядниками не по роду, не по достатку, а по розуму і просвіщенності народним вибором. 7. До того, щоб віра христова була основою закону, і общественної справи в цілому союзі і в кожній Речі Посполитой. Отсе вам, братіє українці обох сторон Дніпра, подаєм на увагу, прочитайте пильно і нехай кожен думає, як до сього дійти, і як би лучше воно було. Як багато голов, то багато розумів, кажуть. Коли ви об сім станете думати, то в той час, як прийде пора говорити об сім, вам господь бог дарує смисл і уразумєніе.". Читати на izbornyk.